КЦС ВС роз’яснив застосування норм права у справах за позовом про грошову компенсацію частки у спільному майні подружжя

Позивачка просила суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за її чоловіком право власності на автомобіль і стягнути з чоловіка на її користь 1/2 вартості автомобіля, посилаючись на те, що ним користується відповідач.

Місцевий суд задовольнив позов.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове – про часткове задоволення позову, визнав за сторонами право власності на 1/2 частку автомобіля, в іншій частині позову відмовив. Своє рішення суд мотивував тим, що відповідач не має можливості сплатити позивачці грошову компенсацію за її частку автомобіля, оскільки є тимчасово безробітним, стягнення компенсації стане для нього непомірним тягарем.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, навівши такі мотиви. 

Стаття 71 СК України, зокрема, визначає, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Принцип обов’язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації насамперед застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

У пунктах 1–3 ч. 1 ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивачка у цій справі просила припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач у свою чергу не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею надалі. Одночасно інший із подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Такий підхід відповідає закріпленим у ст. 7 СК України засадам розумності й добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи гарантоване грошове відшкодування.

Постанова Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19 (провадження № 61-16632св20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771554.

Посилання: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1143794/